|
|
Історія школи
Роки , роки! Невпинні, невблаганні... Вони пливуть рікою в небуття, В безодні тихо тонуть і зникають... На жаль рокам немає вороття! Та пам'ять, джерело життя й безсмертя, Вихоплює із глибини років, Те, що було найкраще, наймиліше, Що не блукатиме в гущавині віків. Здавна людство стверджувалось думкою : щоб рухатися в майбутнє, необхідна опора на минуле. Питання розвитку освіти є дуже актуальним у наш час. Дуже цікавою є подорож у минуле розвитку освіти в нашому селі Злинці. Тому нинішньому, сучасному поколінню просто необхідно знати це минуле: минуле розвитку освіти, школи, а надто тієї школи , де навчаємося ми на даний момент. Подорож в минуле злинської освіти. Досить загадковим і маловивченим є освітянське минуле села Злинка. Більшість населення в кінці XIX та на початку XX століття було неграмотним .Не вистачало вчителів, та все ж незначна частина населення мала змогу отримати освіту. З кінця XIX століття на території села діяло зразкове двохкласне народне училище,однокласна парафіяльна школа,три церковно-приходські та земська школи. Революція 1917 року внесла корективи у освітянську галузь Злинки. На першому етапі діяло 8 шкіл для дорослих,в 1924році 18 шкіл для неписьменних, 3-для малограмотних, трудова школа ,2 дитячих будинки. У 1920-1921 роках було збудоване старе приміщення сучасної Злинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №1. В 1934році в Злинці діяло 8 початкових шкіл, в 1937- 2 середні , 7 початкових. Напередодні Великої Вітчизняної війни в дев'яти школах (з них 7 початкових ,2 середні) працювали 60 вчителів,які навчали 3040 учнів. Шість шкіл із дев'яти функціонували на території, яку сьогодні обслуговує Злинська загальноосвітня школа №2 І-ІІІ ст. Повідомлення про початок війни злинське вчительство вперше почуло по радіо, а підтвердження жахливої звістки на загальносільському мітингу. Після мобілізації частина працівників освіти пішла на фронт, а ті, що залишилися були мобілізовані на створення оборонних рубежів вздовж річки Вись, неподалік Копанок, Ярошівки, Петроострова. Обстановка небаченої в історії світової війни не могла не позначитися на народній освіті і на діяльності Злинських шкіл. Багато учнів старших класів, вчителів, охоплені могутнім патріотичним поривом пішли в армію. А ті,що залишилися виконували вказівки Наркомпросу РРФСР. Завдячуючи адміністративним діям наша „праальма - матір" не тільки укомплектувала перший клас з українською мовою навчання, але і започаткувала викладання основ сільського господарства. Вимогою того часу маємо назвати працю на полях господарства за № 47. При її професійній організації учні приносили велику користь сільському господарству і розширювали свій кругозір. Інтенсивною хоч і короткотривалою була діяльність по збиранню металевого брухту, теплих речей для радянських воїнів. " Хоч би як були заклопотані війною - писала газета „Правда", - піклування про дітей,про їх виховання залишається одним з головних завдань... Закон про загальне навчання залишається непорушним в умовах війни. Ми повинні облікувати всіх дітей і облікувати добре, незважаючи на складність воєнного часу ... ніяких посилань на воєнну обстановку ." Втім і без цієї вказівки злинське вчительство виконувало свою місію. Перед школою було поставлене завдання: 1. Продовжити роботу по охопленню всіх дітей шкільного віку загальним навчанням; 2.Перебудувати і піднести якість навчально-виховної роботи, надати викладанню основ наук більшої ідейно - патріотичної спрямованості. Забезпечити необхідну фізичну підготовку учнів,організувати агротехнічну підготовку молоді для широкої участі її в громадсько-корисній праці; 3.Розгорнути масову оборонну і політико - освітню роботу серед населення; 4.Налагодити працю школярів для потреб оборони на підприємствах і в сільському господарстві. Але війна таки загальмувала здійснення загального семирічного обов'язкового навчання. Цьому перешкоджало переміщення великої кількості учнів із Заходу країни на Схід, кадровий дефіцит ,відсутність приміщень та навчально- матеріальної бази. З перших днів війни вчителі і учні брали активну участь у будівництві оборонних споруд у прифронтовій смузі, в охороні і своєчасному збиранні врожаю в господарстві № 47, у підготовці шкіл до нового навчального року, у збиранні металевого брухту, лікарських рослин, опікувалися родинами фронтовиків тощо. Школярів активізували на широку громадсько-корисну роботу. В евакуації учнів у глибокий тил злинчани участі не приймали. Найважливішим завданням школи в той час було піклування про здоров'я дітей. Географія розташування шкільних приміщень була такою: 1. Школа світська знаходилась у приміщенні колишньої церковно-приходської 2.Початкова школа розміщалася в будинку Крячко (нині на цьому місці знаходиться подвір'я громадян Нагорних). 3. На пагорбі,майже через город від будинку Крячко, на розі городів,навпроти виїзду з вулиці Набережної діяла початкова школа на 30 учнів. Це було просто унікальне місце для приміщення школи: водойма,зелена галявина,яку можна було б використати під стадіон, під'їзд, плакучі верби і майже географічний центр території, яку обслуговує Злинська ЗШ № 2. Проте років із двадцять (а можливо, і більше) тут"розташоване" сміттєзвалище, як символ безпорядності місцевої влади в організації діяльності територіального комунального господарства. В 2003 році існував спільний проект школи та сільської ради по розбиттю тут І Парку Випускників усіх поколінь. А на місці теперішньої нашої школи повинна була бути церква... Приміщення „пожарки" (на місцевому діалекті) розміщувало початкову школу(до 30 учнів). Інша початкова школа знайшла притулок в приміщенні, що майже на краю села, понад дорогою до Хмельового. Ще одна початкова школа знаходилася на нинішній вулиці Набережній (навпроти оселі покійного завгоспа школи Андрія Івановича Тоцького), в якій господарював Семен Феодосійович Науменко. У жнива в Злинку прийшли фашисти. Але місцеві вчителі все ж вирішили, що на цьому життя не скінчилося і, ризикуючи, відкрили в селі декілька початкових шкіл. Дві з них були розташовані на території колишнього колгоспу "Перше травня", одна - в центрі села (це тепер фундамент біля ЗОШ № 1), одна в колишньому колгоспі Імені Свердлова; одна біля ставка на пагорбі (біля вулиці Набережної), одна - по вулиці Першотравневій (зараз це житловий будинок №101); а раніше там була старенька хата під очеретом, в якій знаходилось два класи. Отже, станом на перше вересня 1944р. в цьому населеному пункті діяло шість шкіл. Це підтверджують спогади Ксенії Юхимівни Колесникової (записано Вікторією Яриш). З її ж слів очевидним стає і стан навчально-матеріальної бази: "Писати вчилися на шматочках рудих мішків. Ручки були такі, ніби в олівець ставилося перо. У схожі на стаканчики чорнильниці наливали саморобне чорнило. Були й так звані "чорнильні порошки" і пігулки, які розводили водою. Дошка зроблена з фанери, стояла на ніжках. Писали по ній грудочками білої глини. Уроки математики проводилися з підручними матеріалами: з тоненьких прутиків вирізали палички однакової довжини, в'язали їх ниточками по 10 штук і так рахували...". ... Як відомо з інформації пошуковців Кімнати Бойової Слави Злинської ЗОШ № 2, село звільнили 13.03.1944 року. Пошуковці ж Педагогічного музею встановили, що заняття в школах були поновлені вже з квітня 1944 року. Вчителі Феня Іванівна Недолужко, Ганна Йосипівна Негретова та інші доклали чимало зусиль, щоб створити у старих, занедбаних за роки окупації приміщеннях якщо не комфорт, то принаймні робочу атмосферу для численного контингенту (за парти одночасно сіли і "переростки" кількох довоєнних років народження -1934, 1935, 1936, 1937). Поступово відновлювалось навчання, звільнялись приміщення шкіл, які до цього використовувались не за призначенням, а також задіювалися під навчальний заклад інші приміщення (наприклад, садиба Євдокії Каплунової). У більшості шкіл було організовано харчування дітей. У1944-1945 навчальному році було встановлене обов'язкове навчання із семирічного віку. Боротьба за загальне навчання проводилося вперто, незважаючи на труднощі повоєнного часу, які поступово долалися. На кінець війни в Злинці не було жодної дитини шкільного віку, котра б не навчалась у школі! Педагогічний процес базувався на концепції військово-патріотичного виховання. Велика увага приділялася поведінці учнів. Ще перед війною в школах (як і по всій країні) розроблялися правила для учнів (1943 року РНК затвердила їх, а в квітні 1944 року було видано наказ Наркомпросу РРФСР „Про зміцнення дисципліни в школі"). На виконання Постанови РНК (червень 1944 року) „Про заходи щодо поліпшення якості навчання в школі" освітяни Злинки розпочали з 1944-1945 навчального року роботу над черговими "революційними змінами", а саме введене обов'язкове складання випускних іспитів учнями, які закінчують початкову і семирічну школу, а також іспитів на атестат зрілості тими, хто закінчував школу; нагородження золотою і срібною медаллю випускників – відмінників. Вводилися зміни до програми початкової освіти: замість викладання в 2 і 3 класах окремих дисциплін - природознавство, історія, географія - було введене на уроках рідної мови пояснювальне читання по книгах, в яких подавалися деякі елементарні відомості з історії, географії та природознавства, що без сумніву,поліпшило роботу школи. Слід констатувати факт піклування щодо поліпшення матеріально - побутового становища вчителів: їм було підвищено заробітну плату, встановлено порядок постачання продуктами харчування і промисловими товарами за нормами робітників промислових підприємств. Діяльність школи в роки Великої Вітчизняної підтвердила необхідність тісного зв'язку школи з жителями і працею. |
